Bu†cha
On February 24, the war began in Ukraine. Russia sent troops and wanted to take over the country in three days.
They haven't succeeded!
The text says that this selection was not allowed to be demonstrated on any public platform in Ukraine and abroad because it is very sensitive content. But we do not think so.
Denys Metelin
Mariupol & Kharkiv, 2022
Marta Koshulinska
Abo Anton
Olexandra Apter
Hundreds of lives were taken during the events in Bucha, hundreds of homes were mutilated, and relatives and friends shed thousands of tears. These horrors cannot be forgotten, cannot be forgiven, cannot be reconciled. Eternal memory!
Сотні життів було забрано під час подій в Бучі, сотні домівок понівечено, тисячі сліз пролито ріднею та близькими. Ці жахіття неможливо забути, неможливо пробачити, неможливо змиритись. Вічна пам’ять!
Ave Libertatemaveamor
The Ukrainian people are waiting for the day when the offender will answer for all the horrors committed, when thousands of masks will fall, and the time of justice will come, the time of truth and unconditional victory of Ukraine!
Український народ чекає той день, коли кривдник відповість за всі жахи здіяні, коли впадуть тисячі масок і настане час правосуддя, час істини і безумовної перемоги України!
There are no words for these feelings
A year has already passed. It was the most challenging year for modern Ukraine. It is hard to put into words the feelings that gripped the people from the first second of the start of the full-scale offensive. The terrible events that took place in Ukrainian cities will never be forgotten.
Немає слів для цих почуттів
Минув вже рік. Це був найскладніший рік для України. Кожному з нас неймовірно важко передати словами ті відчуття, що охопили народ з першої секунди початку повномасштабного наступу. Ті жахливі події, що відбувались в українських містах, ніколи не забудуться і ніколи не пробачаться.
Danilova Yulia
Darya Nakvakina
Dzyba Anastasia
Children are the most affected by this war. They are just the beginning of life and perceive with an open heart and soul everything that’s happening around them.
Instead of happy childhood memories, fear, hunger, cold, devastation, and losses are stored in their minds. They see killing and punishment, and their future is wrapped in a dark veil of hopelessness and lost meaning. And the only question in mind: “Is this really my life?”.
Найбільше страждають від війни діти, які тільки починають жити. З відкритим серцем і душею вони сприймають все, що відбувається навколо.
В їх свідомості замість щасливих спогадів дитинства записуються страх, голод, холод, розрухи та втрати. Перед ними вбивають та карають, а майбутнє сповито темною пеленою безнадії та втраченого сенсу. І єдине питання у думках: «Невже це і є моє життя?..».
We remember everyone who protects us
It is difficult for all Ukrainians to remember the events in Bucha, Irpin, Gostomel, Kharkiv, Mariupol, and border settlements. But despite the pain in the soul and heart, we must remember those who gave their lives for the sake of our peaceful future.
Пам‘ятаємо усіх, хто захищає нас
Майже усім українцям важко навіть згадувати про події в Бучі, Ірпені, Гостомелі, у Харківській області, Маріуполі та інших прикордонних поселеннях. Але попри біль в душі та серці, ми мусимо пам‘ятати тих, хто віддав свої життя заради нашого мирного майбутнього.
Fulmomary Lappo Maria
Маріупольский дитячий майданчик
Fulmomary Lappo Maria
Дівчинка
Elzara Oiseau
Bleed like me
Fedoryshyn Natalia
Dyptych “Intercity”
Gladushevska Olga
Просыпайся, война началась!
On February 24, Ukrainians woke up unusually early, and most of them lost their understanding of what was happening to them for the first time in their lives.
Everything happened like a dream: a gathering of things, sounds of alarm, explosions, screams of relatives, and constant calls to each other with the words “how are you, alive?”. The same thoughts kept repeating in my head: “could it be a dream?”, “did it really happen?”, “what should I do?”, “wake up; the war has begun!”.
24 лютого українці прокинулись незвично рано і більшість вперше у житті втратило розуміння того, що відбувається.
Все проходило наче уві сні: збір речей, звуки тривоги, вибухи, крики родичів та постійні дзвінки один одному зі словами «ти як, живий?». В голові на повторі крутились одні й ті самі думки: «а може це сон?», «невже це сталось?», «що мені робити?», «прокидайся нарешті, війна почалась!».
Haydamaka Olya
Духовний спадок
Haydamaka Olya
Війна
The canvas is like a mirror of the artist's soul
Flipping through the electronic exhibition of works by Ukrainian artists, one might think that all these illustrations are trying to scare us and instill anxiety. But in fact, they reflect the inner feeling of each artist, the pain that lived in their soul during those inhuman events.
Полотно, як дзеркало душі художника
Гортаючи електронну виставку робіт українських художників можна подумати, що всі ці ілюстрації намагаються злякати нас та поселити в нас тривогу. Але насправді — вони відзеркалюють внутрішнє відчуття кожного митця, їхню біль, що жила в їхній душі в період тих нелюдських подій.
Andrii Horbal
Війна людей їсть, а кров'ю запиває
Hula Sergiy
The Reaping (2022)
Iryna Nyavchuk
Victorious Maiden (2022)
Katya Shadrina
It was incredible and, at the same time, so real how the Ukrainian people became one whole in a matter of hours.
The nation’s soul acquired a significantly different essence, gathering thousands of lives, thoughts, and beliefs into a single spirit of Ukraine. This sacred union goes beyond the physical and material world of the country, embracing its history, traditions, and values and connecting them with a higher power and divine presence.
Неймовірним, і разом з тим, таким справжнім було те, як в лічені години український народ став одним цілим.
Душа нації набула суттєво іншої суті, зібравши тисячі життів, думок та вірувань в єдиний дух України, сакральне об’єднання, що виходить за межі фізичного і матеріального світу країни, охоплюючи її історію, традиції та цінності та пов’язуючи їх із вищою силою та божественною присутністю.
Dmytro Kryshovsky
Pray for Ukraine
Nothing penetrates the soul as intensely as Art
It only takes a few seconds to “breathe in” the atmosphere of the image and understand the essence of this or that work. Each of them is unique. Everyone feels differently. A true artist does not need words or a perfect performance technique. Only colors, surfaces, and sensations are enough… Opening your soul to meet art. After all, art is something that can be used to convey emotions and touch the deepest inside of everyone.
Ніщо так глибоко не проникає в душу, як Арт
Всього декілька секунд потрібно, щоб «вдихнути» атмосферу зображеного і зрозуміти суть тої чи іншої роботи. Кожна з них — унікальна. Кожен відчуває по-своєму. Справжньому художнику не потрібні слова чи досконала техніка виконання. Достатньо лише фарб, поверхні і відчуттів… Розкриття своєї душі на зустріч мистецтву. Адже арт — це те, за допомогою чого можна передати емоції і торкнутись найглибшого всередині кожного.
Kusko Katerina
Levitasova Nata
“Military base in Mykolaiv”, 2022 Made from the photo by Niclas Hammarstrom
War has nothing to do with human destiny, meanings, universities, other people’s efforts and experiences, and even more so, feelings. She takes everything.
Insatiable to the point of bloodshed, guided only by a great idea and aggression, the enemy destroys everything indiscriminately, everything that was once so dear and dear to Ukrainians: our homes, our homes, our relatives and friends, our lives.
Війні немає справи до людської долі, сенсів, вузів, чужих зусиль та переживань, і, тим паче, почуттів. Вона забирає все.
Ненаситний до кровопролиття, керуючись лиш великою ідеєю та агресією, ворог знищує все на своєму шляху без розбору, все, що колись так було дорого та любо нам, українцям: наші домівки, наших рідних та близких, наше життя.
Daryna Lutsenko
Malik Maryna
Bucha
Anna Maliunok
Only one significant detail is the way to turn on human feelings
It’s hard to hold back your feelings while observing these artworks, isn’t it? Each one has at least one detail that turns the world upside down and makes you think deeply about events that should not happen today. Fear and pain change to hatred… Hatred for those who, even a little, are involved in this disaster. In the mutilated heart, a fire wants to break free and take revenge for every child, woman, and older adult who just wanted a happy life in their native land.
Лише одна значуща деталь — шлях до увімкнення почуттів людини
Поглянувши на будь-яку роботу важко стримати почуттів, чи не так? У кожній є хоча б одна деталь, яка перевертає світ з ніг на голову і змушує так глибоко задуматись над подіями, що ніби-то не повинні відбуватись сьогодні. Страх і біль змінюється на ненависть… Ненависть до тих, хто хоч трохи, але причетний до цього лиха. У понівеченому серці виникає вогонь, який прагне звільнитись і помститися за кожну дитину, за кожну жінку та стареньку людину, яка просто хотіла щасливого життя на рідній землі.
Martyn Kate
Spirits of war are chimeras, from human suffering, lost destinies, and endless pain and rage, which we now have to live with for generations. They are an eternal memory and a rebuke to humanity for the allowed horrors.
Духи війни — химери, з людських страждань, загублених доль, та нескінченної болі і люті, з якими нам тепер жити поколіннями. Вони є вічна пам’ять та докір людству за допущене страхіття.
Julia Matsveiko
Matyushko Eugeniya
The events of the war cannot be forgotten. Their voices will echo in our homes for years, and the lost souls of the dead will hide in the shadows.
Події війни неможливо забути, їх голоси ще роками будуть відлунювати в наших домівках, та в затінках ховатись будуть загублені душі покійних.
We are born with nothing, and we leave empty-handed
What will be gained by someone who forcibly takes wealth that does not belong to him into his hands? Why insult an innocent being who neither wishes you harm nor wants to steal the only thing you have? All of us, naked and barefoot, with only deeds behind us and nothing more, will answer to the Almighty.
Ми народжуємось ні з чим, і йдемо з пустими руками
Що отримає той, хто силою прибирає до своїх рук не належащі йому багатства? Навіщо ображати невинну істоту, яка не бажає тобі ані зла, ані жадає вкрасти те єдине, що ти маєш? Перед Всевишнім відповідатимемо усі ми, голі та босі, маючи за спинами лише вчинки, і не більше того.
Fenechkin Mitya
Everyone on this Earth has their destiny, experiences, impressions, and worries. Although we are all people living in the same century, we live differently.
У кожного на цій землі своя доля, свої пережитки, враження та турботи. Хоча всі ми є люди і знаходимось в одному столітті, а проживаємо його по-різному.
Molly Route
Natalia Kozeko
What is this protection? Powerful technique? Army? Weapon? Thick metal walls and armor? Can physical strength and an apt word? For someone, in the basements and landfills, there was only one faith left…
Що є воно таке захист? Потужна техніка? Армія? Зброя? Товсті металеві стіни та обладунки? Чи може фізична сила і влучне слово? Для когось, у підвалах та завалищах, залишалась одна віра…
Our Bucha bloomed and smelled...
Remembering the events in Bucha, it was difficult to imagine that such a thing was possible in reality. This flourishing, bright city has become a grave for the Ukrainian people. When the city’s name sounded earlier, people imagined beautiful green parks, new colorful buildings, and happy Ukrainian citizens. But now, the only thing that the word “Bucha” can evoke is pain and fear for the people who were there at the time of the brutal attack.
Квіла і пахла наша Буча…
Згадуючи ті події, що відбувались у Бучі, важко було уявити, що таке можливо насправді. Це квітуче, яскраве місто перетворилось на велику могилу українського народу. Раніше, коли звучала назва міста, люди уявляли собі чудові зелені парки, нові світлі будівлі, щасливих українських містян. Але зараз єдине, що може викликати слово «Буча» — це біль і страх за людей, які знаходились там на момент жорстокого наступу.
Olena Solomenchuk — Mriya
In the war, you literally lose everything: property, home, relatives, work, opportunities, and body. Everything you wanted and achieved is completely erased, "I live" is no longer an affirmation. Now it's a question.
На війні ти втрачаєш в буквальному сенсі все: майно, домівку, рідних, роботу, можливості, тіло. Все чого ти бажав та досяг стирається вщент, “я живу” — більше не ствердження, тепер це питання.
Panchenko Vadym
Rolled
Olena Papka
Through pain and fear, life continues
The people of Bucha vigorously and courageously survived the horror that took place throughout March 2022. Despite those past events, people are returning to their homes, rebuilding what was destroyed. Children go to school and kindergartens again. Life goes on… With pain in the heart, with memories that have forever left an imprint in the memory of every resident. Unbreakable, Ukrainians continue life’s movement, but anxiety will permanently settle in the house of each of them.
Крізь біль та страх життя продовжується.
Сильно і мужньо бучанці пережили той жах, що відбувався цілий березень 2022 року. Незважаючи на ті минулі події, люди повертаються до своїх домівок, або ж відбудовують зруйноване. Діти знову починають ходити до школи та у дитячі садки. Життя продовжується… Із болем в серці, із спогадами, що назавжди залишили відбиток в пам‘яті кожного жителя. Незламно, українці продовжують життєвий рух, але тривога на віки поселиться у домі кожного з них.
Pylypenko Maria
Pylypenko Kseniia
Mad fire rises during combat, destroying everything in its path. It burns around, burns in the heart. The only desire is victory over the insatiable enemy!
Скажений вогонь піднімається під час бойових дій, знищуючи все на своєму шляху. Він палає навколо, палає і в серці. Єдине бажання – перемога над ненаситним ворогом!
Revika Oleksii
You are a prisoner in your home, your children are being tortured, and the house is being burned to the ground. When the bomb falls, time stops, you realize that it will not be the same again, you may not be there anymore.
В своїй домівці ти в’язень, твоїх дітей катують, а будинок спалюють дотла. В момент падіння бомби час зупиняється, ти розумієш, що більше як раніше не буде, тебе, можливо, вже не буде.
Shapranova Maria
Before / After
Shatohin Oleksandr
They shout: “We are not fascists!” and “Our Z is our peace!”. So, for the Z-peaceful Z-destruction of Ukrainian homes and young people, an army of Zombies is rushing with the Z-king in their heads.
Вони кричать: «Ми не фашисти!» та «Z наша – Zа мир!». Отак, Zа мирне Zнищення українських домівок та молоді, снує армія Zомбі з «Z»-царем в голові.
It is enough to expect life
Every new day, Ukrainians thank God for the opportunity to live on. After all, we do not know what awaits us tomorrow. Life in Ukraine has become a daily expectation, slowly destroying us from the inside. But after many months of waiting, we learned, at least a little, to look into tomorrow. And every day, we become more substantial, our hearts are hardened, and the strength of our courage brings us closer to victory every day.
Досить очікувати життя
Кожен новий день, українець дякує Всевишньому за можливість жити далі. Адже невідомо, що нас чекає завтра. Життя в Україні перетворилось на щоденне очікування, яке повільно руйнує нас зсередини. Але через багато місяців очікування ми навчились хоч трошки, але зазирати у завтра. І з кожним днем ми стаємо сильнішими, наші серця загартовуються і сила нашої мужності з кожним днем наближає нас до перемоги.
Shibirkina Yulia
Fata-morgana
However, no matter how the Russians try to keep quiet, to hide their thoughts and actions, they will not miss the revelation of the truth and the punishment for their guilt before the people of Ukraine.
Та як би не намагалися росіяни замовчати, приховати свої помисли та вчинки, їм не оминути висвітлення правди й кари за провину перед народом України.
Simutin Sergey
Sinelnikov Mykhaylo
Stremousov Maksym
ravlyk-art
There is no end, but there is hope
Loss after loss, blow after blow… How much longer can a Ukrainian mother waiting for her son endure? How many more drawings will a Ukrainian child create who is staying with hope for his father? Life turned into before and after the war, when time stopped on February 24. Our soldiers die daily – young guys with a whole life ahead of them, mature men waiting for their families, ordinary Ukrainian people. But faith will not leave Ukrainian hearts. We will wait… We will live.
Немає краю, але є надія
Втрата за втратою, удар за ударом… Скільки ще може витримати українська мати, що чекає на сина? Скільки ще малюнків створить українська дитина, що з надією чекає на батька? Життя перетворилось на до і після війни, де час зупинився ще 24 лютого. Кожного дня гинуть наші бійці — молоді хлопці, що мають ціле життя попереду; зрілі чоловіки, яких чекають їхні сім‘ї; простий український народ. Але віра не покине українських сердець. Ми чекатимемо… Ми — житимемо.
Svitlana Zadiraka
Svitlana Zadiraka
War. Death. 2022
Tanya Lytko
Walls keep history
Tanya Lytko
«Chornobayivka»
Topoliuk Liliia
They wanted to divide, break, and destroy Ukraine, but the enemy was wrong. The Ukrainian nation has become more substantial, its institutions are potent, its hearts are more sincere, and its spirit and thoughts are irresistible! Every day is the day closer to victory!
Україну хотіли розділити, розбити, знищити, але ворог помилився. Українська нація стала тільки сильніша, її вузи міцніші, серця щиріші, а дух і помисли непереборні! З кожним днем стаємо все ближче до перемоги!
Veriki Anna
Volodymyr Prokh
Yakubovych Evelina
Yana Dulger
Lost in blood streams... from series Distorted
Zhuravel Maria
Mariupol
Zhuravel Maria
People
We will stand!
It’s hard… but for a year, the Ukrainian people have been fighting the evil that befell our homes. The strength of our spirit and indomitability continues to look forward. And upon waking up, every Ukrainian person lights that warm, barely breathing fire inside himself called hope. We believe that one day we will receive a message that says, “We persevered. We won.”
Ми — вистоїмо!
Важко… але вже цілий рік український народ бориться зі злом, що спіткало наші домівки. Сила нашого духу та незламності продовжує дивитись уперед. І прокинувшись, кожна українська людина запалює всередині себе той теплий, ледве дихаючий вогник, під назвою надія. Ми віримо, що одного дня ми отримаємо повідомлення, із написом: «Ми вистояли. Ми перемогли».
Bilyi Oleg
